Днями колишньому багаторічному редактору народного часопису «Галицька Зоря» Івану Степановичу Тихому виповнилося 75 років

У сумарному в журналістиці він був «заручником» понад півстоліття. І лише нещодавно Іван Степанович вирішив не експлуатувати газетярське слово, а зосередився на роботі на рідному обійсті. Але в будь-яку мить він готовий поміняти робоче причандалля, образно кажучи, на перо та підставити плече своїй рідній редакції.

Іван Степанович – інтелігентна та культурна людина, керівник, який ніколи не принижував підлеглих, щиро радів конструктивним ініціативам в колективі. І навіть, коли виникали якісь труднощі, то він не перекладав на плечі інших, а самотужки шукав шляхи виходу із ситуації.

З Іваном Степановичем було комфортно працювати всім, бо з його боку не було жодної зверхності чи амбітності. Він опинявся на керівних посадах виключно завдяки своїй працьовитості, компетентності та порядності. Інколи йому докоряли через м’який характер, мовляв, твої підлеглі часто-густо дозволяють собі дошкулювати гострими публікаціями деяким заслуженим персонам. Та завдяки своїй толерантності та дипломатичному хисту, він вмів «обеззброїти» ображених.

Іван Степанович – добра і шляхетна людина; він вміє у гараздах жити у родині, і порядна у стосунках з колегами, пересічними людьми, яких шанує та поважає.
Наше редакційне побажання стисло укладено в п’яти словах: «Будьте здорові, шановний Іване Степановичу!»

З архіву. 1991 р. Канадські Українці в гостях у редакції.
(Іван Степанович четвертий з ліва у нижньому ряді)

Від admin