Гірко та прикро. Батьки ховають свого єдиного сина, дружина опору в житті, діти батька, дідуся онука, яка ще не встигла насолодитися його життєвими науками
За рідну домівку поклали життя вірні діти,
Герої, що завжди залишаться в наших серцях.
За землю, за матір зробили, що мали зробити.
Герої не гинуть, Герої живуть у піснях…
Але не плачте, не шукайте правди тут, на землі. Вона точно є на небі. І він, ваш Костя, вже там, на правді й напевно в раю, – з такими словами звернувся отець Іван Паньків до присутніх на похованні ще одного Героя України – Костянтина Фінчука з Дрогобича.
І знову чорний птах війни на своїх крилах приніс страшну та болючу звістку до нашого міста. Ще одне життя забрала клята війна, у ще одну родину прийшло горе, ще одного патріота втратила Україна.
Кожна людина в земному житті має свою доленосну стежину. Костянтин крокував своєю. Попереду було ціле життя з планами та мріями, але доля розпорядилася по-своєму…
Зі слів усіх, хто знав Костю, він був турботливим сином, люблячим чоловіком та найкращим батьком й дідусем. Серед друзів та колег – душа компанії.
Пам’ять про Костянтина завжди буде жити у серцях його рідних, близьких, друзів, знайомих, а його подвигом пишатиметься уся Україна! І тут, як ніколи, доречне гасло новітньої єдиної та незалежної України: «Слава Україні! Слава її Героям!».
Герої не вмирають. Вони просто залишають поле битви, а потім добрими ангелами оберігають Україну з небес.
В.С.
