Інвестор та екс-президент компанії “Київстар” Петро Чернишов пояснив, що чекає на мокшанську економіку після санкцій
Найближчим часом на економіку рашки та її виробничі ланцюжки чекає обвал, який мордор не зможе зупинити. Незважаючи на заяви раша пропаганди про стійкість економіки мордора, реальна ситуація виглядає для Москви плачевно. Про це на своїй сторінці у соціальній мережі Facebook пише інвестор, екс-президент компанії “Київстар” Петро Чернишов.
Я керував трьома компаніями. Дві з них виробничі. Так ось уявіть що десь на болотах у вас стоїть завод. Він робить, скажімо, ПОЇЗД (Siemens) або ЖІНОЧІ ПРОКЛАДКИ (Procter&Gamble), або АВТОМОБІЛІ (Renault). І власник завлду виходить з раші і продає завод (за безцінь, звичайно) своєму мокшанському партнеру. Диванні економісти радіють: завод залишився в рашці! Тепер їхня компанія ним володіє. Ось і будемо продовжувати випускати ЛОКОМОТИВИ, ПРОКЛАДКИ ТА АВТОМОБІЛІ. І почнеться те саме ІМПОРТОЗА. А ось фіг! – зазначає Чернишов.
За його словами, всі міжнародні компанії мають розвинений глобальний відділ постачання допоміжних матеріалів SUPPLY CHAIN, завдяки якому вони купують багато компонентів на конкретних заводах постачальників, частину виробляють на інших своїх заводах. Фінальний виріб налаштований так, щоб це все ідеально в нього підходило. Верстати та складальні лінії налаштовані так, щоб вони ідеально це обробили та зібрали. Заміна навіть частини цих поставок тяжка і відбувається довго. Деякі постачальники взагалі незамінні.
Таких особливо багато у Японії, Південній Кореї, Тайвані, де високотехнологічні та унікальні виробництва. Тепер рашка відрізана від цього ринку санкціями, передає DROBRO.
“Верстати на заводах у мокшандії вимагають: а) запчастин; б) видаткових частин – типу всяких прокладок, підшипників, фільтрів, формокомлектів, спеціальних мастил і т. д. Так от: а) запчастини – це завжди найприбутковіша частина бізнесу, і їх виробляє зазвичай сам постачальник. І якщо верстат або лінія дорога, то туди вставити “чужу” запчастину – це означає уповільнити її продуктивність, різко підняти ризик відмови лінії і, звичайно, порушити умови гарантії. Багато запчастин зробити більше нікому в принципі не вдасться – їх доведеться знімати з аналогічних ліній, тобто були у тебе три лінії – через рік дві ти розібрав і залишилася одна. А через два роки? їх ніде, крім 1-2 заводів у світі, більше не взяти. Я знаю виробника дитячих памперсів в Україні, він каже, що в них (так само, як і в прокладках) є деякі унікальні хімікати та якась компонента, що виготовляється на всього Трьох заводах у світі (і це не Китай). У локомотивах та автомобілях є десятки чіпів, багато хто з них виготовляється не в Китаї. Та й багато чого є унікального в локомотивах! Та й Китай, як ми вже знаємо, не поспішає ризикувати своїм бізнесом в Америці та Євросоюзі, щоб підтримати економіку недоімперії (бо там різниця не в рази навіть, а в десятки разів у вартості експорту!).
Ну і переналагодження ліній: я пам’ятаю, що в кожному виробнику обладнання є кілька унікальних спеців (похмурих німців пам’ятаю і кудлатих італійців), без яких не зробити серйозного ремонту або переналагодження цих складних ліній. Тому для мене як людини, яка керувала компаніями, П****Ц у промисловості рашки вже трапився. І думаю, що ті рашисти, які близькі до виробництва, вже теж це зрозуміли, але поки що не хочуть засмучувати свою владу. А за півроку приховувати це вже не вдасться. Треба запастися терпінням та почекати”, – зазначає Чернишов.
