Микола Волохов з позивним “Абдула” захищає Україну у складі 3-ї окремої штурмової бригади у підрозділі “Терра” на Бахмутському напрямку
У цивільному житті Микола – мотогонщик, та зараз він – аеророзвідник. Шлях воїна чоловік обрав 2014-го – під час боїв за Маріуполь. Правда, тоді мав дещо іншу професію.
Про те, чим війна 2014 року відрізняється від повномасштабного вторгнення та чому “Абдула” вирішив змінити звичний автомат на дрон – розповідаємо спільно з Благодійним фондом “Небо Перемоги”.
“Я готувався їхати за кордон на змагання з мотодисципліни «хард ендуро», думав, що так і станеться. Але тут – 24 число, починається [повномасштабна] війна, а так вже склалося, що до цього, у 2014-15 роках, в АТО я також брав участь”, – зауважує на початку розмови військовий.
Друзі не раз запитували Миколу, чому той наважився піти на фронт. На що він завжди відповідав: вибір був зроблений ще у 2014-му, коли у складі батальйону, а потім полку “Азов” брав участь у боях за Маріуполь та Широкине.
“Власне, це просто продовження того вибору. Якось так потрапив. Взяв автомат в руки і пішов”, – додає “Абдула”.
Утім, з початком великої війни свій звичний автомат “Абдула” змінив на дрон – тепер він у командуванні БПЛА. Так, каже, відчуває себе більш ефективним.
“Якщо у 2014-2015 роках я був розвідником, і компоненти, які вирішували, хто крутіший – ми чи вони – це були оптика, прибори нічного бачення, тепловізори, для враження – снайперські гвинтівки. Те, що вважається «дитячим» на цій війні, тоді було ефективним. На цій війні все трохи інакше, засоби інші. Зараз це артилерія, безпілотні засоби, авіація, все набагато серйозніше”, – пояснює командир.
Напрямок БПЛА, додає військовий, дуже стрімко розвивається. Це, каже, – просто таки революція у військовій сфері. Безпілотні літальні технології є невід’ємним компонентом сучасної армії.
“Ти можеш назвати будь-який вид військової активності і додати до цього дрон-розвідник – і він стане кращим. Снайпер плюс дрон-розвідник – краще? Краще. Артилерія плюс дрон-розвідник. Інженери плюс дрон-розвідник. Навіть пошук КСП, коли служба займається пошуком бази для батальйону, бригади – там потрібен дрон-розвідник”, – зазначає “Абдула”.
Дрони, які безпосередньо вражають та скидають боєприпаси, як-от FPV, за словами військового, – супер інновація. І хоч повністю спалити танк дроном-камікадзе наврядчи вийде, вивести з ладу і змусити екіпаж втекти – цілком. І це вже чудовий результат.
Ще одна перевага FPV – його “очі”. Тобто командир бригади, який сидить, до прикладу, у своєму пункті, може спостерігати за боями і, відповідно, приймати більш якісні рішення.
“Уся війна, будь-який маневр бригади починаються з рішення командира, як це має відбуватися. Якість рішень зростає в рази. Інструментом для прийняття цих рішень зараз якраз є в багато чому засоби авіарозвідки, ну а ураження бойовими дронами – це взагалі в якесь мистецтво переросло”, – продовжує аеророзвідник.
Щоправда, уночі бачення FPV не найкраще. Можна хіба встановити тепловізор, однак, скільки це буде коштувати і чи спрацює взагалі, каже “Абдула”, – невідомо.
“Є певні дрони, які працюють, наприклад, великі, назву їх так. Октакоптери, гексакоптери або великі квадрокоптери – вони виконують трохи інші завдання. Вони не є дронами-камікадзе, вони є багаторазовими, більш дорожчими за камікадзе, але вони можуть виконувати [завдання] саме з ураження, а не як розвідник”, – пояснює командир.
Потреба ЗСУ у таких БПЛА є. Ідеться саме про великі дрони, оснащені тепловізійними камерами, які здатні вражати цілі вночі. Один із таких, наприклад, – український гексакоптер “Волиняка”.
“Від FPV-дронів я б теж не відмовився, від сотні-другої. Принаймні на цей місяць вони б трошечки покращили ситуацію від того мого плану в 1500 одиниць застосування. На місяць мені трохи не вистачає, було б непогано, якби вони звідкись взялись. Якщо є така можливість – зібрати кошти і придбати для підрозділу «Терра» для 3-ї ОШБр – це було б дуже круто”, – каже “Абдула”.
Зауважимо, що БФ “Небо Перемоги” розпочинає новий збір на дві “Волиняки” і 100 FPV-дронів для військових з бригади “Абдули”. Загальна сума – 3 мільйони 350 тисяч гривень. Задонати і у такий спосіб підтримати 3-ю ОШБр можна за посиланням.
Серед фаворитів “Абдули” – дрон “Грім”. Його особливість – у не стандартному розмірі. “Грім” компактний, але водночас досить потужний, тому може “нести” більший боєприпас – двокілограмовий, наприклад. Утім, інші дрони, за словами командира, ледве тягнуть 1,5 кг.
“Наприклад, термобаричний боєприпас, штатний до РПГ7, якщо все зайве прибрати, розібрати, він десь так і важить – 1,8-1,9 кг. А термобаричні боєприпаси проти піхоти – якраз саме те, що треба”, – додає “Абдула”.
До того ж у цих дронах вдалі підривники. Нерідко буває так, що дрон загалом нормальний, а от підривник не працює. З “Громом” таких випадків не було. Він не вибухає, а просто б’ється у ціль.
“Початковій команді я би радив взяти саме «Громи». Вони точно будуть працювати, можливо можна знайти щось краще, можливо ні, та ви вже собі розберетесь. Слід починати з чогось робочого. Ця штука працює, в нас ними виходить вражати цілі”, – зауважує “Абдула”.
Прикро лише, що досі немає стандартизації. Іншими словами, військові отримують щоразу різні дрони. Іноді – відверто низької якості.
“Проміжний варіант – приїжджає щось більш-менш прийнятне, але доводиться «напильником підточити». Щось десь перемістити, якийсь модуль, щось допаяти, додати. […]Треба прагнути до того, щоб воно було якось стандартизоване, і нам це набагато простіше, коли в екіпажа є дрон певного стандарту, вони привчені ним користуватися”, – пояснює аеророзвідник.
Перші дрони військові купували за свої гроші, згодом передавали волонтери та небайдужі підприємці, до яких зверталися. Загалом 3-я ОШБр самостійно дбає про своє забезпечення. Військові шукають волонтерів, спонсорів або, як каже “Абдула”, інвесторів.
“Я взагалі вважаю, що це інвестори. Вони інвестують. І результатом цих інвестицій буде нормальна країна, де ті ж бізнесмени зможуть будувати свій бізнес”, – наголошує командир.
Допомагає також і держава. Щоправда, цього недостатньо – з такою кількістю військові не можуть виконати очікуваний план. Окрім того, завжди повинен бути резерв, про який зараз і мови немає. Дрони розлітаються як гарячі пиріжки – миттєво.
Також, каже військовий, в суспільстві побутує міф, мовляв, FPV – надточні, тому їх треба небагато. Насправді це не так. До прикладу, 3-я ОШБр при середній інтенсивності бойових дій використовує щонайменше 800 дронів на місяць. При високій – 2000.
Нормальний дрон, продовжує “Абдула”, коштує 500 доларів. Однак на питання “Чи варто вбивати двох або трьох кацапів цих дроном?” командир відповідає: “Безумовно”.
“Як кажуть гуманісти, людське життя – воно ж безцінне. Тому дронів треба багато, їх треба застосовувати, не треба ні в якому разі боятися це робити. Тому що застосування – це досвід, досвід – це підвищення ефективності”, – додає “Абдула”.
Ефективність командир рахує по-своєму – у чистому вигляді. Для нього важливо, не скільки використали дронів, а скільки втрат зазнав ворог. Екіпаж, який просидів цілий день і не застосував жодного дрона, відповідно не вразив жодної цілі. Натомість екіпажем, який застосував 10 дронів, але вразив бодай піхотну позицію або автотранспорт, “Абдула” пишається.
У складних умовах, як-от під Бахмутом, добре, коли хоча би кожен третій дрон вражає ціль. Та все залежить від ситуації.
“Якщо ворог у наступі, іноді можна знищити той танк, який є серцевиною наступальних дій. Ворожа піхота отримає дисбаланс, коли побачить, як він вибухає, а танкісти палаючі бігають туди-сюди, і все це може зірвати наступ. А цей наступ міг бути ключовим на ділянці або на всій лінії фронту”, – розповідає аеророзвідник.
Попри те, що оператор БПЛА – професія нова, експертів у цій сфері в Україні чимало. Зазвичай, це люди, яким близьке авіамоделювання, або ті, хто просто любить “політати” з камерою. Здавалося б, війську передусім потрібні ті, хто любить стріляти, та насправді у кожного – роль своя.
“Є й ті, хто навчився на війні. Зокрема, це шлях мого підрозділу – ми навчилися на війні. Також є люди, які проходили курси і навчалися у цивільному житті.
Скажу про прості матерії – хоче людина воювати за Україну, але не бачить себе в піхоті з тих чи інших причин. Ну, наприклад, по фізусі не тягне, ну от що робити? Ідуть на курси, вивчаються, опановують новітній інструмент ведення війни і приходять. Звичайно, можна прийти, нічого не вміючи, і навчитися тут на місці. Якщо людина сильно хоче. А на війні мотивація і бажання є першочерговими”, – зауважує “Абдула”.
Своєю командою командир пишається. З початку великої війни підрозділ “Терра” вразив чимало цілей. Пригадує, як FPV-дроном спалили танк Т-90. Цікавих історій також є багато. Якось на виїзді вдалося “беху” первинно вразити. Там, каже, була міна, вона трохи підірвалась, та екіпаж, який вижив, вискочив. Її треба було добити, однак пілот дещо схибив. “Абдула” накричав на нього, бо ж дрони не гумові, і відійшов у бік, щоб заспокоїтись.
“Але так прикольно вийшло, що стояла отак броня, він ніби прилетів перед нею, але дрон в останній фазі перевернувся, і кумулятивний струмінь вдарив рівно під нижній профіль броні. Я розхвилювався, думаю, не буду сваритися, відійду собі в сторонку, посиджу заспокоюся. Приходить зміжник, який з нами теж стояв, теж з 3-ї ОШБр, мій товариш. Каже «Коль, не переживай, там все гаразд, згоріла вона нафіг»”, – розповідає військовий усміхаючись.
Наприкінці розмови “Абдула” нагадує про збір: “Ви зберете, ми зберемо, треба більше дронів. Чим більше дронів, тим швидше ми закінчимо цю війну, а ми закінчувати плануємо тільки перемогою”.
