Під час інтервенції росіян на Донбас у 2014 році чимало дрогобичан зі зброєю в руках захищали Батьківщину
Майже всі вони зголосилися йти на війну під час повномасштабного вторгнення дикої російської орди. Відмовили одиницям, котрі з об’єктивних причин мають бронь, і їхня діяльність важливіша при управлінні містом. І це виправдано; завдяки чітко налагодженій роботі близько 12 тисяч біженців отримали прихисток у громадах Дрогобицької ОТГ, дехто з них, хто хоче залишитися тепер має свій дах над головою.
Прикро, але факт – смерть наших краян огортає смутком серця багатьох. Особливо тяжко та гірко, коли в обстріляних й обгорілих автівках обірвалося чиєсь життя. Таких двох «свідків» історії (бусик та седан), завдяки патріотам привезли до міста. Вони знаходяться на головній площі, поруч із пам’ятником Юрію Дрогобичу. Дивлячись на цих «свідків» стає моторошно; в уяві зринають найкривавіші епізоди, які доводилося бачити нам лише по телебаченню. І люди, проходячи повз, зупиняються, вчитуються в інформаційну довідку, що приклеєна на обгорілих, зрешетованих кулями та снарядами автівок, і хочуть долучитися коштами для закупівлі справних машин. Поруч – прозора скринька для збору грошей. Нація – не байдужа до своєї долі, і це бачать мовчазні «свідки» історії.
Ремарка:
Ці автомобілі знищено на Донеччині, у червні 2022 та січні 2023 років на позиціях 67-го окремого батальйону територіальної оборони 103-ї окремої бригади Сил територіальної оборони Збройних сил України внаслідок вогневого нальоту та обстрілу системою «Град» російської окупаційної армії. Машини знищені вщент.
67-й батальйон сформовано на Дрогобиччині і він перебуває на передовій з квітня.
Загалом втрачено кілька десятків одиниць колісної техніки. Існує постійна потреба в запчастинах та ремонті автомобілів. Автомобіль на передовій – це не просто засіб пересування, а, безперебільшення річ, яка рятує життя. Спектр використання автомобілів на фронті надзвичайно широкий – від підвозу матеріального забезпечення, харчів, боєприпасів та особового складу і до екстреної евакуації з лінії вогню в тил.
У сучасній війні, логістика та маневр, іноді, важливіші за броню і вогневу міцність ви розглядаєте ці рештки – подумайте про те, що на цих автах їздили і виконували завдання наші воїни. Ці автомобілі вже врятували не одне життя і, тепер від нас, тих хто в тилу залежить чи зможуть наші захисники мати ще нові авта, які рятуватимуть їх і наші життя…
Кожна гривня, пожертвувана нами в тилу, обертається на зброю, якою буде знищено ворогів. Великий митрополит Андрей Шептицький понад сто років тому сказав: «Більше поту – менше крові». Піт, пролитий нами в тилу для допомоги нашим воїнам, береже їх кров. І, в той день, коли пролитий нами піт переважить пролиту на фронті кров – ми переможемо. Тож працюймо для Перемоги, на Перемогу і вірою в Перемогу!
Слава Україні! Героям Слава!
В. Турмис
